Чому при діабеті дивляться ще й на печінку?

Печінка несе в цій картині дві ролі одразу, і ролі ті легко плутаються. У першій ролі печінка є джерелом: віддача, що штовхає вгору число, прочитане вранці, виходить саме звідти. А в другій ролі вона є ціллю. Між власними її клітинами набивається жир, тканина з часом твердне, і орган переходить із боку причини на бік наслідку. Текст «Що є між вагою і цукровою хворобою?» бачить той самий орган із боку причини.

У більшості людей накопичений жир лишається там, де є. Довідковий текст, що зводить хвороби печінки, означує просте ожиріння печінки як картину, що здатна вернутися назад і що не посувається вперед; а просування бачать у тій частині, де зверху додається запалення. Там тканина твердне, і картину на дальшому кінці твердіння звуть цирозом. Способу сповістити про себе картина теж не має: більшість хворих не відчуває нічого. Назва її на папері недавно змінилася; давньою назвою була хвороба жирної печінки, а сьогодні її звуть назвою, що виносить наперед обмінне походження.

Число поширеності читають на цьому ґрунті. Погоджувальний звіт Американської діабетичної асоціації пише, що приблизно у двох із кожних трьох людей, що живуть із діабетом типу 2, є ожиріння печінки. Той самий звіт називає й нестачу: здоровʼя печінки так і не зайшло в передній ряд ускладнень, за якими наглядають, поруч із оком, ниркою й нервом. Печінка несе власний рядок і на боці ліків: текст «На які групи поділяються ліки від діабету?» ділить групи за органом, якого вони торкаються.

Усі чотири мірила мовчать кожне у своєму місці. Рядка ферментів на папері самого собою не досить: той самий довідковий текст пише, що трохи підняті ферменти є найчастішою знахідкою, а проте в більшості хворих ферменти йдуть у нормі. Звичайний рядок органа не виправдовує. Показники, обчислені з крові, розробили саме для цієї прогалини; найдоступніший із них зветься FIB-4 і нового дослідження не потребує, бо його рахують із чисел, що вже стоять на папері. Сила його збирається на краях: на нижньому й верхньому краю напрямок виразний, а в середній смузі влучність меншає, і меншає вона ще дужче в старшому віці при діабеті типу 2. А спосіб, що міряє твердість знадвору, втрачає надійність читання, що більшими стають міри тіла. Зразок же тканини є способом, що робить діагноз певним; його бережуть на випадки, де підсумок лишається невизначеним.

Назад лишається ось що: два мірила відповідають на те саме питання не з того самого місця. Рядок ферментів сповіщає про сьогоднішній стан клітини. А показник того самого рядка наодинці не читає; він бере його до рахунку разом із віком і ще одним числом із картини крові. Тому цілком можливо, щоб рядок ферментів стояв звичайним, а показник ішов угору. На боці печінки ці два рядки читають кожен окремо.