Чи успадковується діабет і чи росте ризик у родині?

Частка спадковості не однакова в кожному типі діабету; при типі 2 родинний слід виразний. У людини, чия мати, батько чи брат або сестра мають діагноз, ризик виходить приблизно втричі вищим, ніж у тієї, що не має родинної історії. При типі 1 генетичне підґрунтя теж є, але картина заплутаніша. Гени близнюків з однієї яйцеклітини однаковісінькі. Коли хвороба з’являється в одного з близнюків, при довгому спостереженні ймовірність її появи в другого перевищує половину. Ті самі гени, різний підсумок.

Передається від матері чи від батька? При діабеті типу 1 діагноз батька підіймає ризик у дитини приблизно вдвічі проти діагнозу матері. При типі 2 бік матері й бік батька рахують разом. Дитині знову переходить не діагноз, а підґрунтя. У більшої частини дітей таких батьків хвороба не з’являється зовсім.

При діабеті типу 2 справа не дивиться на один ген. Знайдено багато незалежних одна від одної ділянок геному, і кожна змінює ризик на малу величину. Усі варіанти ризику, знайдені досі, пояснюють лише десяту частину тієї спадковості, яку спостерігають у родинах. Тому скупчення в родині є слідом не одного зіпсованого гена, а сумою багатьох малих впливів. Форми від одного гена є окремою темою; про них згадують у родинах, де з покоління в покоління діагноз ставлять у молодому віці, а зайвої ваги й автоантитіл немає. У цій рідкісній картині успадкування справді працює схоже на колір очей.

Діабет не є заразною хворобою. Всесвітня організація охорони здоров’я рахує його серед незаразних хвороб. Ділити ту саму кухню, ту саму тарілку, той самий хліб не означає переносити хворобу. Та й у родинах спільними є не тільки гени. Лад сніданку, малорухливість у вечірні години, звичка ходити пішки, години сну теж переходять між поколіннями. Частина того, що інсулінорезистентність при діабеті типу 2 збирається в родинах, іде саме з цієї спільної тканини. Зв’язок картини, яка виникає у вагітності, з родинною історією показує текст «Діабет вагітних: чи минає він після пологів?».

Це вроджене? Гени стоять на місці від народження, а хвороба з’являється потім. У дитини, народженої зі схильністю, діагноз приходить через роки, а то й десятиліття. Аутоімунний процес теж не починається раптово; він іде тихо, а тоді стає видимим. Тут і лежить практичний відповідник родинної історії: настанови рахують діабет у родича першого ступеня серед чинників, що важать у рішенні про скринінг.

Родинна історія є відомістю, якої не змінити, але вона не є всією мапою ризику. Правдиве й протилежне: у дев’яти з десяти людей, які отримали діагноз типу 1, цієї хвороби в родині не було зовсім.