Що є між вагою і цукровою хворобою?

При цукровій хворобі типу 2 жирова тканина поводиться по-різному. Місце важить. Жир під шкірою лишається відносно нерухомим; а жир, що осідає в черевній порожнині між органами, вивантажується в геть інше місце. Вільні жирні кислоти й вісники запалення, які він випускає, зливаються в судину, що несе кров просто до печінки, і доходять до органа згущеними. Що більшає тягар, то менше печінка чує голос інсуліну; вона не спиняє віддавати цукор у кров цілу ніч, і значення, поміряне вранці, через те виходить високим.

Жир, що зібрався в печінці, там не лишається. Частину його вертають у кров у вигляді жирових пакунків, і він осідає всередині підшлункової залози, розходячись між клітинами, що виробляють інсулін. Ці оточені жиром клітини втрачають здатність відповідати швидко, щойно надійде їжа. Так будуються два кола, що годують одне одного: коло печінки більшить коло підшлункової, а коло підшлункової більшить коло печінки. Два органи не наглядають один за одним здалеку; обмін між ними безперервно ходить кровʼю.

Кола крутяться й у зворотний бік. Коли енергетична прогалина триває, жир у печінці починає танути за кілька днів, а підшлунковій, щоб підібратися, потрібні місяці. Направляння йде тим самим порядком: спершу мʼякшає картина на боці натщесерця, а те, що підбирається відповідь після їди, видно пізніше. Великі настанови пишуть, що на рівновагу цукру діє навіть утрата малої частини початкової ваги. При більшій утраті значення виходять за проміжок діабету без цукрознижувальних ліків і якийсь час там тримаються. Цей стан звуть ремісією; у кого скільки він триває, розбирає окремий текст.

У картини є менш відоме обличчя. Ось воно: тип 2 виходить і в людей, що здаються худими, і помітна частина тих, кому щойно поставили діагноз, стоїть у проміжку звичайної ваги. Звідси й народжується думка про особистий жировий поріг. У кожного тіла є межа, до якої воно вміє відкладати жир без шкоди, і межа та в різних людей дуже різна. Той, хто свою межу перейшов, вантажить органи жиром, хай навіть знадвору здається тонким. А в людини повної, що межі своєї не перейшла ніколи, рівновага цукру роками стоїть на місці. Де стоїть той поріг, стає відомо лише тоді, коли його перейдено.

Того, де стоїть жир, не видно. Принаймні не прямо. Жир, що осів усередині живота, на вагах себе не виявляє; саме тому разом із вагою наглядають за мірами тіла на кшталт обводу талії. Ваги дають суму, а міра талії несе знак про те, куди та сума розійшлася. А точне зображення жиру всередині печінки й підшлункової виходить лише способами променевого дослідження.

У тому самому рівнянні стоять і вік, і спадок, і кількість руху. Кортикостероїди й деякі протипсихотичні рахують серед груп ліків, про які відомо, що вони діють на вагу й на рівновагу цукру. Короткий сон теж ослаблює інсулінову відповідь, і робить він це, не змінивши жирової маси зовсім. При діабеті типу 1 механізм починається геть з іншого місця, з імунної системи, і поза цими колами лишається. Мати за винну саму лише вагу не досить, щоб пояснити те, що діється; обмін, що ходить між печінкою й підшлунковою, триває там, куди ваги не дивляться.