Чи веде рух до падіння цукру?

Мʼяз під час роботи тягне глюкозу з крові, а при здоровому ладі виділення інсуліну водночас відступає, і печінка затуляє прогалину. Інсулін, поданий ззовні, цього кроку назад не робить, не робить його й таблетка, що налягає на підшлункову; дія, що стоїть у крові, лишається на місці, хоч би скільки тягнув мʼяз. Чому падає цукор, від початку розповідає окремий текст, а питання тут вужче: що додає до цієї картини сам рух?

Одним із того, що він додає, є тривалість. Падіння приходить і поки триває заняття, і перші хвилини роботи до цього належать. Друге вікно відчиняється після кінця заняття і є набагато довшим; поки мʼяз наповнює спорожнений склад, дія розстеляється на пів дня. Цей хвіст виявляє себе недоречним голодом, що приходить через години після заняття, чи ногами, які на сходах несподівано важчають.

Сила цих двох вікон не прибирає, а лише плутає їхній порядок. При короткому й різкому зусиллі значення тієї пори йде вгору, бо гормони напруження виносять віддачу печінки поперед споживання мʼяза. Зростання тимчасове. Коли рівень гормонів спаде, робота з наповнення складу так само запишеться на рахунок того самого заняття, тобто й робота, що скінчилася зростанням, лишає по собі довгий хвіст. Для того, хто заняття не бачив, і тривалість, і сила здебільшого зводяться до кількох слів, сказаних потім; а те, що поза тими кількома словами, показує хвіст, який приходить через години.

Рух до того ж запинає завісу. Піт, пришвидшене серце й тремтячі ноги стоять серед ранніх застережень падіння, але в тілі, що біжить, ці троє є й так; піт, що мочить спину, і піт, принесений падінням, одне від одного не відрізниш. За завісою не лишається те, що йде від безпаливного мозку: слово, що крутиться в роті, розгубленість на знайомій дорозі, рука й нога, що не тримають одна одної. Цього біг не родить.

Година визначає, куди впаде хвіст; хвіст роботи, зробленої надвечір, припадає на сон, тобто на той проміжок дня, куди не заглядають зовсім. Більшість падінь, що минають уві сні, навіть не будять. Головний біль, що лишився на ранок, чи пробудження без відпочинку здатні бути єдиним записом тієї ночі, а всі сліди збирає текст про нічне падіння цукру. Рахунок руху закривається не на занятті, а в години, що за ним ідуть.